розмарин
rusă
(русский)
Etimologie
Din germană Rosmarin.
Pronunție
- AFI: /rəzmɐ'rʲin/
Substantiv
розмарин (rozmarín)
| m. | Singular | Plural |
|---|---|---|
| Nominativ | розмарин | розмарины |
| Genitiv | розмарина | розмаринов |
| Dativ | розмарину | розмаринам |
| Acuzativ | розмарин | розмарины |
| Instrumental | розмарином | розмаринами |
| Prepozițional | розмарине | розмаринах |